Фестиваль "Калинові мости"


Калинові мости - 2016

 

Звернення до учасників

Положення фестивалю

Програма фестивалю

 

Приклад заявки

 

Логотип фестивалю

ІСТОРІЯ ФЕСТИВАЛЮ

 

------------------------------

І Міжнародний телерадіофестиваль «Калинові мости» (2010)

З 22-го по 28-е лютого 2010 року в польському  місті Ольштин відбувся  І Міжнародний телерадіофестиваль «Калиновий острів - Польща». Його  організаторами  є  Рівненська ОДТРК та Ольштинський відділ українців Польщі  за сприяння воєводи Вармінсько-Мазурського воєводства і Державного комітету телебачення та радіомовлення України.  У  міжнародному творчому змаганні взяли участь працівники НРКУ,ДТРК  «Всесвітня служба «УТР», «Культура», «Крим», 20 обласних і регіональних державних телерадіокомпаній. На розгляд журі було подано 37 телевізійних  і 18 радіопрограм у семи номінаціях. 

 

  

     У рамках телерадіофестивалю українські журналісти   зустрілись з віце-воєводою Вармінсько-Мазурського воєводства п. Я. Масцяніцою, президентом м. Ольштин  п. П. Гжимовичем,  побували у гостях у колег із Польського радіо Ольштин і регіонального телебачення  в Ольштині. Специфікою цих телерадіоорганізацій є підготовка передач українською мовою. Щодня в ефір виходить 30-ти хвилинна радіопрограма та двічі на місяць 10-ти хвилинна телепрограма. Члени делегації ознайомилися з умовами роботи польських журналістів, станом свободи слова у Польщі, в тому числі й у регіоні, умовами праці, соціальними гарантіями, технологією підготовки матеріалів, співпрацею з місцевими органами влади, механізмами убезпечення від тиску на ЗМІ.            

      Урочисте відкриття фестивалю відбулося в Гурово-Ілавецькому комплексі шкіл з українською мовою навчання. Журналісти також мали зустріч із педколективом та учнями комплексу шкіл з українською мовою навчання в м. Бартошиці. Йшлося про особливості освітнього процесу в рамках Євросоюзу, специфіку існування українських закладів у польськомовному середовищі, ролі т а місця вчителя у суспільстві та вихованні у дітей національного духу.  

      Програмою фестивалю було також передбачено ознайомлення з діяльністю прикордонної варти на польсько-російському кордоні Безлєди-Багратіоновськ,  зустрічі з владою м. Кентшин та  Добре Місто, прес-конференцію з  Послом Сейму Республіки Польща п. М. Сичем. Обговорено проблеми становлення української діаспори в Польщі та сучасний розвиток стосунків українців та поляків, принципи роботи польського парламенту, партнерські стосунки з Верховною Радою України, шляхи співпраці між депутатами, сприяння розвитку народної дипломатії на рівні громад та державних і недержавних організацій, впливу української меншини на політичну ситуацію в Польщі загалом та в окремих землях зокрема.

  Урочисте закриття фестивалю і нагородження учасників проходило у театрі ім. Ярача в м. Ольштин. За підсумками роботи  міжнародного телевізійного і радіо журі, до складу яких увійшли відомі польські та українські журналісти, Гран-Прі фестивалю серед радіопрограм присуджено програмі «Таку гарну мали ми церківку...» регіональної радіостанції Польського радіо АТ «Білосток», автор – Славомир Савчук, серед телевізійних програм -передачі «Європейський дім»   Рівненської ОДТРК, автор- Петро Мідріган. Творча група Рівненської ОДТРК підготувала дві телевізійні передачі циклу «Європейський дім» про перебіг фестивалю, які, як і передачі-лауреати, було надіслано обласним та регіональним телерадіоорганізаціям.

 

 

Більше фото у альбомі

 

 

------------------------------

ІІ Міжнародний телерадіофестиваль «Калинові мости» (2011)

 

З 2  по 9 травня 2011 року в м. Кентшин (Польща)відбувся  ІІ Міжнародний телерадіофестиваль «Калинові мости». Його  організаторами  є  Рівненська обласна держтелерадіокомпанія та Ольштинський відділ українців Польщі  за сприяння воєводи Вармінсько-Мазурського воєводства і Державного комітету телебачення та радіомовлення України. Це вже друга спроба організаторів закинути журналістський десант з України. У лютого 2010 року в польському  місті Ольштин відбувся  І Міжнародний телерадіофестиваль «Калиновий острів - Польща».    У  міжнародному творчому змаганні взяли участь майже 40 працівників НРКУ,ДТРК  «Всесвітня служба «УТР», «Культура», «Крим», 20 обласних і регіональних державних телерадіокомпаній. На розгляд журі було подано 37 телевізійних  і 18 радіопрограм у семи номінаціях.

      Стратегічна мета фестивалю–створити умови, що українські журналісти, особливо з південних та східних областей, на власні очі побачили, як живе Польща в умовах Євросоюзу, як українська громада береже духовні традиції своїх предків і розповіли потім своїм глядачам і слухачам.  

Телерадіожурналісти 16-ти державних, кількох недержавних телерадіокомпаній України та Державної телерадіокомпанії "Бєлгород" (Росія) змогли з перших уст дізнатись про соціально-економічні перетворення в Польщі в умовах Євросоюзу, а також відзняти та записати аудіовідеоматеріал для створення нових передач про життя та суспільну діяльність українців, які проживають на теренах воєводства. В рамках фестивалю, з-поміж іншого, учасники ознайомились з діяльністю інституцій ЄС в Польщі, з досвідом щодо створення і діяльності громадського телебачення і радіомовлення.

На розгляд телевізійного журі було представлено 24 конкурсних та 2 позаконкурсних твори. У творчому змаганні взяли участь колективи Національної телекомпанії України, Державної телерадіокомпанії "Культура", ДТРК "Всесвітня служба "Українське телебачення і радіомовлення", обласних та регіональних державних телерадіокомпаній України, телерадіокомпанії "Рівне-1", ТОВ ТРК "Академ-TV", Криворізького міського об'єднання телебачення і радіомовлення.

Українська делегація мала нагоду бути гостями на урочистому заході з нагоди відзначення Дня Конституції Польщі (м. Ольштин), спілкуватись на прес-конференціях з представниками міськради м. Кентшин (бургомістр Кшиштоф Гецьман), керівниками міської та районної влади м. Гіжицьке.   

Українські журналісти зустрілись також з маршалком  Вармінсько-Мазурського воєводства п. Яцеком Протасом, головою комісії національних меншин п. Владиславом Манькутом, радником маршалка п. Віктором Лейком та іншими представниками органів місцевого самоврядування.  

Цікаво було ознайомитись і з реформуванням польської армії, дізнатись про особливості членства в НАТО для Війська Польського, почути про відкритість армії для ЗМІ.

          Офіційне відкриття фестивалю відбулось у Комплексі шкіл з українською мовою навчання в Гурові Ілавецькому.

        В рамках культурної програми фестивалю відбулась участь делегації у "Молодіжних вечорницях" у Кентшинському замку та у XXV регіональному українському фольклорному ярмарку "З мальованої скрині" в Кентшині. 

 

Більше фото у альбомі

 

 

 

------------------------------

ІІІ Міжнародний телерадіофестиваль «Калинові мости» (2012)

 

 

Більше фото у альбомі

 

 

 

 ------------------------------

ІV Міжнародний телерадіофестиваль «Калинові мости» (2013)



Більше фото у альбомі

 

 

 

 

------------------------------

V Міжнародний телерадіофестиваль «Калинові мости» (2014)

Більше фото у альбомі

 

 

Роботи учасників

V Міжнародного фестивалю телевізійних і радіопрограм «Калинові мости»:

http://www.ex.ua/78925891

 

------------------------------

VІ Міжнародний телерадіофестиваль «Калинові мости» (2015)

          Вперше у шестирічній історії   Міжнародного телерадіофестивалю «Калинові мости» було порушено територіальні кордони   його базування ,тобто Вармінсько-Мазурського воєводства, що на півночі Польщі. Нагадаємо, що цей незвичайний проект є дітищем Рівненської ОДТРК та Ольштинського відділу Об’єднання українців Польщі і вже шість років поспіль запрошує журналістів з усієї України, а також із закордону до більш як тижневого відрядження з єдиною метою-дати їм можливість на власні очі побачити чим нині живе Європа і Польща у Європейському Союзі, стратегічним партнером, а можливо і повноцінним членом планує стати наша держава. А в тім, що 6 телерадіофестиваль стартував не на землях Вармії і Мазурах, а у Поморському воєводстві є дуже вагома причина:  у Гданську було заплановано відкриття пам’ятника князеві Володимиру. і  Пам’ятник хрестителю Русі-України князеві Володимиру Великому встановили поряд із греко-католицькою церквою Покрови Пресвятої Богородиці, що знаходиться в центральній частині старого міста. У його урочистому відкритті   взяли участь  українці , які проживають на півночі Польщі, а також представники польської влади. Перебуваючи у Гданську, учасники фестивалю   побували у епіцентрі боротьби поляків за свою і нашу свободу.   Саме тут «Солідарність» на чолі з Лєхом Валенсою на верфі ім. Лєніна у Гданську розпочала боротьбу за звільнення Польщі від комуністичної ідеології.    В 2014 році  Європейський Центр Солідарність переселився у нове приміщення, яке стало не лише – музеєм
боротьби поляків за свої права та свободи а й просвітницьким центром з розвитку та запровадження  демократичних цінностей. Тут створено всі умови  для роботи людей, котрі турбуються про будівництво і розвиток громадянського суспільства, тих, кому дороге майбутнє планети.  
           Програма VI Міжнародного телерадіофестивалю «Калинові мости», як і п’яти попередніх, неодмінно передбачала зустрічі із представниками української громади, які проживають на півночі Польщі. Для багатьох   журналістів, а багато хто з них вперше потрапив до країни над Віслою, стало відкриттям, що тут за сотні кілометрів від духовної батьківщини, живуть українці, які спілкуються, навчаються, моляться рідною мовою, бережуть  прадідівські звичаї і традиції.  Словом, БЕЗ ЗАЙВОГО ПАФОСУ цінують те, про що часто не дбаємо ми, живучи на рідній землі.    Світлиця Єльблонзького відділу українців Польщі, куди завітали учасники фестивалю цього разу, є не лише місцем для зустрічей місцевих українців, а й  осередком для навчання дітей української мови, звичаїв і релігійних традицій своїх предків. Саме духовна відданість українців  убезпечила їх у свій час від асиміляції, а нині вона дає сил для будівництва нових культових споруд і це теж є визначальною рисою українців Польщі. Скажімо, спорудження греко-католицького храму в Ельблонзі,  яке триває уже 5 років, фінансують самі ж парафіяни. Вже витратили понад півтора мільйони злотих — а це майже 10 мільйонів гривень і планують з Божою поміччю завершити його  років через п’ять. Кожного року програма  журналістського фестивалю «Калинові мости» змінюється в залежності і від подій, і від запитів та побажань його учасників,  але без відвідин Гурово-Ілавецького повну картину про життя місцевих українців навряд чи вдасться собі уявити. Адже саме тут б’є їхнє духовне джерело, звідси виходять у світ маленькі українці, щоб потім дивувати його своїми досягненнями.  
             Упродовж чергового  телерадіофестивалю «Калинові мости»,  журналісти з 15 областей України і Білорусі мали зустрічі з десятками людей різних професій та уподобань. Та, мабуть, найбільш щемливими, вражаючими і для декого, несподіваними були спілкування з українцями, яких повоєнні вітри занесли за сотні кілометрів від рідного краю.    Незважаючи на розчарування від  поведінки чергової нової української влади, тутешня громада пильно стежить за усіма подіями  у нашій державі і усіляко допомагає в боротьбі з підступним братнім ворогом. А щоб ця підтримка була постійною, ефективною і цілеспрямованою, тутешні українці гуртуються в різноманітні громадські об’єднання.  Голова бартошицького повітового комітету «Разом з Україною» Мирослав Маліняк нам розповів, що створити їхню організацію спонукали події на Євромайдані.
          Події на сході України змінили не лише нашу дійсність, а й увірвалися воєнним вихором у тихе і розмірене життя багатьох польських українців. Бо хіба міг би уявити собі греко-католицький священник  з Бартошиць Юліан Кравецький ще рік чи два тому, що йому доведеться відпускати гріхи на самісінькій лінії фронту. Але на все воля Божа.
Мабуть, немає на теренах Вармінсько-Мазурського воєводства українця, який би не чув про долю Олександра Петраківського, Героя України, яким вже кілька місяців опікується персонал   воєводської реабілітаційної лікарні в Гурово Ілавецькому.   Командира  спецпризначенців було  поранено в голову   біля Луганського аеропорту. Його лікували в Україні  ,потім безуспішно  в Ізраїлі. Витративши майже всі виділені меценатами кошти, батьки перевезли. його до  приватної клініки у Польщі. Але і тут не було відчутних результатів, тому місцева українська громада посприяла переведенню його до спеціалізованої клініки у Гурово Ілавецькому, якою, до речі, керує українка за походженням Данута Куніцька.
        У цьому році Польща відзначає чверть століття місцевого самоврядування. І привід для святкування у поляків є, бо їм вдалося, як вважає  Віктор Марек Лейк, уповноважений маршалка Вармінсько-Мазурського воєводства у справах національних меншин, за 25 років створити ефективну систему територіального управління громад. Якщо її охарактеризувати стисло, то найменша територіальна одиниця - гміна, або по-нашому сільська рада має достатньо повноважень і коштів, щоб вирішувати всі соціально-побутові проблеми і не випрошувати на це дозволу від району, області чи столиці.    Такі правила гри  утвердилися упродовж багатьох років клопіткої праці усіх владних структур. А об’єднувало їх бажання відродити сильну, економічно міцну, єдину у поглядах на майбутній розвиток Польщу. Україна нині уважно придивляється до польського досвіду реформування місцевих громад, бо очевидно, що така проблема у нас давно перезріла. Місцеві князьки ,  обрані людьми, забувають про це наступного дня після виборів і замість того, щоб пильнувати громадські інтереси, більше дбають про власну кишеню. Тепер  зрозуміло, чому в Польщі населені пункти виглядають охайними і чепурними, асфальтована дорога веде мало не до кожного хутора, сільські та районні будинки культури не пустують, а басейни і спортзали можна відвідувати не лише у великих містах. Бо рішення про те, що будувати і за які кошти приймають не в столичних кабінетах,а місцеві керівники, якими довірили люди. Скажімо, щоб узаконити діяльність сміттєзаводів в України потрібно внести поправки мало не до конституції а в Польщі проблему утилізації відходів вирішують об’єднавши зусилля кількох територіальних громад.  Для прикладу, збудований 6 років тому сміттєзавод у Рудні, що поблизу Оструди-це результат спільної роботи у цьому напрямку 19 гмін. Чи могла б одна сільська рада спорудити таке підприємство, вартість якого становить майже півмільярда гривень? Звісно що,ні  а от разом за сприяння воєводського фонду охорони навколишнього середовища  і водного господарства на багато літ вперед вирішили проблему утилізації сміття для значної території і численної громади. Та ще й від 50 до 80 відсотків витрат на будівництво заводу вдалося компенсувати за рахунок фондів Євросоюзу.
          А візиткою невеликого містечка Любава  є комплекс штучно створених водоймищ під мальовничою назвою «Любавські купелі»-природний оазис відпочинку для жителів, яких тут налічуються усього десять тисяч. Рекреаційний парк Любавські купелі  має ,принаймні, столітню історію, але, як зауважує бургомістр  Мацєй Радтке,
 таку красу навряд чи вдалося би створити без допомоги Європейського Союзу.  
         Під час роботи фестивалю його учасники  мандрують водою і сушею, відвідують підприємства і соціальні заклади, замки і сучасні туристичні об’єкти, стають учасниками відзначення урочистих дат та історичних подій, спілкуються з людьми різних професій та уподобань.  Організатори  щоразу продумують нові маршрути і часом незвичні навіть для журналістів. Бо, наприклад, навряд чи ще колись випаде нагода з доброї волі побувати у польській  в’язниці  і відчути атмосферу, яка панує за  оплетеними колючим дротом мурами. Одна із найбільших тюрем у Польщі у Камінську є тимчасовим або довічним пристанищем для людей, які вже не раз переступали закон. Держава у місяць витрачає на одного ув’язненого в Польщі 1600 злотих-це за нинішнім курсом майже 10 тисяч гривень. Тому на відміну від українських пенітенціарних закладів тут не тримають підсобних господарств і не надто залучають засуджених до виконання тих чи інших робіт. Адміністрація в’язниці намагається створити їм такі умови, які б не лише давали змогу відсидіти свій термін, а й продемонструвати схильність до  критичного аналізу свого минулого. Тобто, власною поведінкою, активною життєвою позицією засуджений може  заслужити привілеї, яких не мають інші в’язні-  частіше бачитися із рідними чи спілкуватися з ними за допомогою Інтернету,  користуватися телерадіо- і   побутовою технікою у тюремній камері, брати участь у різноманітних гуртках та спортивних секціях,  змаганнях із різних видів спорту.
          А в цьому закладі немає ні загратованих вікон, ні суворих охоронців, та й відвідують його з доброї волі ті, хто   позбавлений можливості жити повноцінно внаслідок хвороб чи вроджених вад. Як правило, такі нещасні рідко коли з являються на люди і для них в’язницею стає кімнатка у помешканні родичів або ліжкомісце у відповідному лікувальному закладі. Та у містечку Гурово-Ілавецьке вирішили інакше і  сім років тому на місці знищеного пожежею приміщення збудували центр для людей з особливими потребами «Барка». Фінансування його діяльності повністю забезпечує держава, тому перебування тут для пацієнтів є безкоштовним.
        У Польщі, як і в Україні найбільшим природним багатством  є земля.    Основу аграрного сектору Польщі складають невеличкі господарства, які обробляють по 5-10 га землі. Після другої світової війни поляків оминула доля радянської колективізації  і Польща була єдиною країною соціалістичного табору, де селян  масово не заганяли в колгоспи та радгоспи і вони продовжували обробляти наділи, щедро скроплені потом своїх батьків та дідів. Цього не можна сказати про землі, які відійшли до Польщі внаслідок повоєнного розподілу Європи. Скажімо, у Вармінсько-Мазурському регіоні практично немає традиційного землеробства, притаманного іншим воєводствам, адже ці колишні пруські землі стали польськими наприкінці другої світової війни. Придатні для обробітку землі спочатку належали так званим ПГРам, або висловлюючись радянською термінологією, радгоспам.  З такого радгоспу виникло і товариство з обмеженою відповідальністю «Аренда»,  Його керівник, Йосиф Мачуга, виявився етнічним українцем і потомственним хліборобом, бо очолював це господарство за часів комуністичної Польщі
        Господарство обробляє півтори тисячі гектарів орендованої в держави землі, третину якої вже викупило за допомогою сучасної  і потужної техніки, яку обслуговує всього  всього  27 працівників. За свою працю вони отримують в середньому 3600 польських злотих, або майже одну тисячу американських доларів. Хоча товариство в основному займається обробітком землі, проте шукає зиску і  в інших галузях. А для тих польських селян, які в силу різних обставин не можуть обробляти свої земельні ділянки Євросоюз пропонує засівати його лісом і упродовж 20 років виплачує  власникам приблизно по 200 американських доларів за кожен гектар залісненої території.  А ще ліси є школою під відкритим небом для  формування у громадян бережливого ставлення до цього природного багатства.   І таку просвітницьку функцію в першу чергу, здійснюють працівники лісового господарства Польщі, , які, на відміну від українських колег мають на це більше часу і коштів.   У кожному лісництві створено просвітницькі осередки, куточки лісової природи, в яких заборонено провадити будь-які промислові роботи. Таким природним музеєм у лісництві Кудипи, що поблизу воєводського міста Ольштин є дендрологічний парк, закладений ще в 1989 році на 15 гектарній площі, яка потерпіла внаслідок нищівного урагану. Тут росте понад 1000 видів дерев та кущів, які  представляють флору, притаманну не лише польським лісам, а й ту, яка росте у різних куточках світу. Вхід до дендропарку платний, і за сезон продають квитків на 40 тисяч злотих але цих зароблених коштів на його утримання, звісно не вистачає, тому значні кошти на це-понад триста тисяч злотих або майже два мільйони гривень надходять з відповідних фондів Європейського Союзу.  
             Традиційно учасники фестивалю відвідують своїх колег з Радіо і Телебачення Ольштин. Вони вже кілька років працюють в умовах суспільного мовлення і їхній досвід є дуже важливим для українських журналістів.  Адже Україна теж стоїть на порозі роздержавлення електронних та друкованих засобів масової інформації і важливо, щоб редакційні колективи перетворились дійсно на сторожових   собак демократії, як журналістів прийнято називати у розвинених країнах, а не служити купці олігархів. У польських  колег є чому повчитися і вони охоче діляться власним досвідом, а ще активно допомагають нашому фестивалеві і беруть участь у роботі міжнародного журі. Адже фестиваль має ще й на меті виявити кращі теле і радіопрограми у шести номінаціях. Серед них є традиційні, а деякі запроваджує оргкомітет фестивалю в залежності від подій, які відбуваються в Україні та світі. Цього року чи не найбільше телерадіопередач було подано до номінації «Єдина Україна-безпечна Європа». До речі одна з передач про ситуацію на Сході України чернігівської журналістки  Миргородської здобула Гран-прі фестивалю.   Найвищої  нагороди серед радіопрограм  удостоєно роботу криворізької журналістки Любові Скиби.
               Уже кілька років поспіль фестивалеві сприяє Генеральне консульство Республіки Польща в Луцьку і на цей раз його спеціальним призом відзначено журналістів із Харкова, Миколаєва, Києва та Кривого Рогу.  А організатори у свою чергу дякують за підтримку в організації та проведенні фестивалю обласній державній адміністрації, обласній раді, управлінню лісового та мисливського господарства, ТзОВ «Будтехпром», обласній «Просвіті», усім, хто сприяє тому, щоб «Калинові мости» у Європу для українських журналістів прокладались ще не один рік.    

Більше фото у альбомі

Протокол ТБ КМ-2015

Протокол радіо КМ-2015

 

------------------------------

 

VIІ Міжнародний телерадіофестиваль «Калинові мости» (2016)

відбувся з 3-12 червня  2016 року в регіоні Вармії та Мазур (Польща).

 

 

Більше фото у альбомі

Протокол ТБ КМ-2016

Протокол радіо КМ-2016

Відео програми


"Тема дня"

12.10.2018 09:45

"Тема дня"

12.10.2018 09:45

Всі програми